Au caravansérail de nos amours  
 onde tournoyante en carême d'être  
 à cru  
 à flanc  
 au ricochet  
 fleure bon  
 l'épice secrète  
 des lèvres offertes  
 au vent premier  
 d'un camaïeu lointain  
 semence élaborée  
 au genévrier de nos doigts joints  
 qu'une danse à mille fleurs  
 engage en sous-bois  
 sur les pas des âmes égarées.  

318

  " Sandales de vent "    
 qu'on l'appelait    
 cet être d'ombres habité    
 ce cri    
 hors des rencontres accoutumées    
 cette solitude    
 à la trace écornée    
 origine des passions    
 courbée sur le pavement des circonstances    
 cette frilosité    
 d'avoir à faire    
 cette fuite ensemencée    
 de poussières d'or    
 ces soleils    
 des jours recueillis    
 dans une coquille d’œuf    
 la déliaison des accords majeurs    
 la musique souterraine    
 крилатий вітер    
 після безперервного лиття    
 моя душа    
 моя здатність обіймати    
 проміжний    
 від видимого до невидимого    
 Нічого з нашої взаємної угоди .   


 
316

 Пекучий вітер  
 дме вітер  
 вітер, що сміється  
 вітер, що сіє  
 стрімкий вітер  
 перевернутий  
 і рити річку  
 тіньового вихору  
 моя душа - камінь, що котився  
 під леміш плуга  
 обернений каменем  
 розкриваючи мед землі  
 натирання каменю  
 до якого треться шкіра  
 голодний живіт  
 майбутньої дитини  
 під крик доставлений  
 в кінці циклу  
 нарешті троянди 
 покусав мороз  
 з пігментними прикрасами  
 ряди вакханок  
 на злітній дошці мого лігва  
 мого між нами  
 відкриті двері  
 що одним пальцем широко відкриваю  
 до вітру, що надходить   
 до вітру, що дме .  


315

 ти пам'ятаєш
 платани вздовж каналу
 ворони в сутінках
 з фестонами світла
 читається звуком води
 приклеєні до крон дерев
 величні розгорнулися хмари
 розкриті губи
 замах руками
 до колон храму
 метрономна аускультація
 діри, які заливають світло
 закінчення літньої ночі
 спітнілим бунтарям
 що вітер обіймає
 frisson палкий
 проста відповідь
 що сліди звиваються
 під приємною росою
 рум’яні щоки
 показують свічки
 у вражаючій тіні
 легка тканина на плечі
 брижі у вашому голосі
 відступ пам'яті
 пройти стіну швидкоплинного часу .


313

 Ta main légère  
 grignote les cordes  
 chapeau soulevé  
 d'habits noirs revêtue
 mon outrance marine
 mes doigts longs  
 sur la sagaie terminale  
 sans qu'opère l'instinct .

 Jeux d'eau  
 en légère déclivité  
 papillotes et caramels  
 de leur cristal dépouillés  
 pour dents de devant  
 étreindre le mou  
 des nuits millésimées .

 Décoction de ton sourire  
 sous la couette chaude  
 peuvent tourner les galaxies  
 portées musicales  
 en haleine de fuite feinte  
 saltimbanque  
 qu'une nuée efface  
 si tôt si tard  
 la mèche de cheveux sur l’œil  
 trouble l'infini .


314

 Coupure d'esprit
 le courant ne passe plus
 à bien d'autre pareil
 втеча .

 Du même au même
 désespoir de l'écoute
 la gorge gonfle
 et se tait .

 De Vincent à Toulouse
 le miroir aboli
 claque du doigt
 sur le zinc occupé .

 A cru à sec
 sous le sang des terres chaudes
 un fusain entre les dents
 la quête écarquillée .


309

 Dès que j'entendis le mot "любов" .   

 Vive voix et cœur énamourés d'une braise ardente,   
 se délièrent les fibres de l'ennui    
 plongèrent en leurs eaux d'origine   
 l'accord essentiel des notes graves et douloureuses  
 ma fleur   
 моє життя   
 ma vibration   
 ma pantelante adoration   
 bouche en haleine du souffle   
 ma grâce sur herbe tendre   
 écartelée aux quatre membres de ton corps si doux .   
 "Je vous aime, il faut apprendre à dire je." (Christian Bobin)    

 
310
 ( En hommage à Saint Jean de la Croix)