Visage visage   
 au touché de nos cœurs   
 à portée du frêne    
 sans geste ni parole     
 regard élevé      
 sommes de veille   
 sur les photos   
 graves et tristes   
 à se jeter du haut de l'arbre     
 colibri des incendies   
 passacaille des brumes     
 laissant paraître les veinules d'une main      
 à décrypter le soir à la bougie   
 les papiers d'identité jaunis   
 que le vent éparpille   
 devant nos yeux sans sommeil.   

 Ô visage   
 unique visage du temps qui passe   
 infante éblouie     
 sois le réceptacle de nos pleurs   
 le sel de notre rencontre   
 du bâton au chardon   
 du Job au gris     
 à maugréer   
 devant les bouses   
 se mêlant aux cailloux de basalte   
 mélange incandescent   
 de la vigne vierge   
 et du mur roux   
 ô visage   
 qu'un manquement d'esprit efface   
 pierre plate posée au matin  
 sur le mur du jardin
 souffles mêlés   
 d'un face à face de toute éternité.   


340

 
 Es-tu là     
 glissando sans dérobade   
 à me porter sur l'onde douce   
 lune entrevue au parloir   
 écorce arrachée du chêne-liège   
 se faufilant dans la foule lente   
 passager ébloui   
 des sentes odorantes.  
 
 Моя душа   
 seule   
 au hasard d'une sortie   
 se vit prise   
 dans le flot des migrants   
 ô mon âme   
 l'altérité est une autre identité   
 de l'autre à soi   
 la source même des solidarités.   

 339

   Sous la gouttière du temple  
 y'a la romance  
 la saga du temps qui passe  
 le cortège des semelles de bois
 le frisson des roseaux
 le gond d'une porte
 que l'on ouvre  
 et qui grince  
 demain ou après-demain  
 de rien en rien  
 les bras ballants  
 yeux levés  
 à l'horizontale  
 festons des nuages  
 hors limite du ciel  
 en syncope légère  
 sur le pavé d'argile  
 à griffer d'ongles écaillés  
 le passage des fourmis  
 en rivière d'être  
 vers le sans arbre  
 du sable ridulé.  


336

   Мій вік         
 сидячи біля дерева    
 подивився     
 погашений сальний шар    
 з настанням ночі   
 припарка криголама     
 повернувся з місії   
 батька і матері нащадок   
 з ризиком знати   
 кінцеве полум'я   
 мій літопис розсипався   
 вітряний вечір   
 відкрита кар'єра   
 ет    
 останній візок   
 в змові   
 з апокаліптичним резонером     
 наш будівельник   
 наш могильник   
 наш винахідник.  

  
337

   Marée remise   
 marée rétrocédée   
 marée du compte à rebours   
 marée déposée   
 marée reprise   
 verrai-je le dernier hoquet   
 descendre toboggan   
 la pente aux ajoncs   
 la mise en veille     
 des sphaignes de l'étang   
 ma correspondance   
 en bel équipage   
 filant grand train   
 sans attendre que je m'éteigne   
 pleurs refluantes   
 sous le dais mercantile   
 des arrimages familiaux. 

  
338

   Noir de noir     
 en l'écritoire souterraine   
 de corolle en corolle   
 tendre la corde    
 entre chien et loup.   

 Capter la prosodie   
 du glatissement des vautours   
 vertigineux voiliers   
 éboueurs de vestiges   
 sans soupçon   
 sans contre-façon   
 accablant de tristesse.
   
 Surgissement des mains tendues   
 jaillies   
 blanches   
 de la paroi anthracite   
 aux reflets de lune   
 en retrait des lumières de la ville   
 au son du buccin   
 sentinelle drapée du manteau de cuir   
 que revêt le vacher   
 le fouet dressé,   
 viatique devant l'autel   
 où surprendre la faille avouée.  
 
 Le Grand Bédé se dresse   
 le chapeau de clown vissé   
 sur son front Frankenstein,   
 gorille à la quenouille   
 taguant sur tablette d'argile   
 les blessures de sa pensée,   
 traces cunéiformes   
 gravées sur le pas de porte   
 крапля за краплею   
 d'un ciel pleurant de se savoir aimé.  

  
335

 На зеленому сонці 
 нашого дитинства.  

 проточна вода 
 від колодязя до ставка.  

 два тритони  
 один самець одна жінка.   

 солодкий аромат  
 весняні аромати.  

 Зверху вниз 
 зображення відображається.  

 Кінцевий хлопок 
 кусати пил.  

 Прикріплений до бар’єрів 
 епілог веселки.  

 Сало в горлі 
 ковзання мотузки. 
 
 Грань бажання  
 сітка в руці.   
  
 Щось йде  
 все відображає присутність. 
 
 Перед дзеркалом  
 веселе обличчя.  

 Йди від того, що важко  
 до того, що ніжно.  

 бути закоханим 
 з самим собою.  

 Жодної теорії 
 просто інтенсивність зсередини.  

 Благодать 
 ми його отримуємо. 

 Маман   
 перестань казати мені цього не робити. 
 
 Трансмісія 
 естафета.  

 Кожна душа багата 
 увагу до інших.  

 повний метеликів 
 ці невагомі посланці.  

 Між мітлою і дроком 
 стіни відкриваються.  

 Крути вітер 
 уникнення тупиків. 
 
 Перед справжньою тишею 
 солодка гулянка. 
 
 Слухайте 
 повітря для дихання.  


334