Naviguer en eaux vives   
 pulvériser de raison   
 les terres en déshérence. 
  
 камінь на камінь   
 monter les murs   
 de la maison.  
 
 Suivre la rase irriguante   
 contre le jardin des cultures   
 cet havre paginé.   

 Creuser le bas du champ   
 et remonter la terre   
 pour davantage d'humus.   

 Dénerver les sentes sauvages   
 pour passage libéré   
 se mouvoir entre taillis et buissons.   

 Recourir au babil des enfants   
 revenir en arrière   
 au pays des merveilles. 
  
 S'asseoir au plus près du sol   
 gonfler ses poumons de bonne odeur   
 et lever les yeux vers un ciel de traîne.  
 
 Là-bas sur le chemin   
 le grand'père revient de promenade   
 mains croisées dans le dos.  
 
 L'alouette  lulu 
 fixera un matin de fête   
 les lampées de brume.   

 Se retourne en passant   
 біла форма   
 d'un proche ami de connivence.   

 Se comptent sur les doigts   
 les jours d'après la peine   
 de salissures énuméres.   

 Ensemencé de rêves   
 l'homme de poésie   
 signe sa présence d'un silence.   
 
Effleurer la joue d'un bébé lune   
 au repos yeux grands ouverts   
 lèvres suçotantes. 
  
 Branche d'hiver   
 par ses bourgeons lustrés   
provoque le printemps.  
 
 Et si paresse oblige   
 la rosée billevesée   
 reflète celui qui la regarde.   

 Venez   
 le grand-frère est arrivé   
 où déposer sa tête.   


 382

 Я тіньовий воїн   
 і гірка хвиля не змусить мене зламати присягу.    

 Кількість " Іл " підійшов і вдарив мене ззаду   
 la voie lactée s'enroula d'une écharpe dernière.

 Я збуджу   
 повторні травми горла   
 дзвінок над навісом   
 на вітрі дощових ночей   
 присідання   
 проти головного дерева.   

 Ношу в роті   
 води свіжої кори   
 напружене вухо   
 земля мертвого листя   
 шелестять збляклі спогади.   

 Вдихніть запахи болота   
 червоний місяць грає   
 de ses pupilles aiguisées    
 танець ясного неба розрив   
 entre les draperies de la ramure   
 і чадні хмари. 
  
 Я ношу знак влади   
 на щиті зобов'язаних   
 губитися в розщеплюваних словах   
 на замороженій кулі   
 des songes rouges sangs. 

  
381 

 Elle s'est enfuie du nid   
 l'aurore des éveils,   
 la lune en ses émois.  
 
 Calque étoilé   
 sur le bois de l'estrade   
 il montrait le chemin.   

 Ne pleurez pas   
 ne partez pas   
 un regard suffit.   

 Le jour se lève    
 et ses lèvres   
 incendient le ciel.   

 Les mains se tendent   
 le harnais blesse le dos   
 les pieds s'enfoncent dans la glaise.   

 Par la porte étroite   
 accédez aux blessures   
 puis remontez la pente.  
 
 Au sortir   
 plus de bruit  
 rien que la caresse de l'herbe.

 Pointe une flamme   
 entre les copeaux   
 du feu de Dieu.   

 S'échappent   
 de la caverne    
 paroles et romances.   

 Se penchent   
 en bord de falaise   
 les êtres du couchant.   

 Une à une   
 incisez la planche   
 au passage des sacs.  
 
 Ne montez plus au grenier   
 passez par la coursive,   
 le blé est arrivé.  
 
 Les orifices sont empoisonnés,   
 à croupetons   
 maraudons la raison. 
  
 Fini,   
 nous n'irons plus au bois   
 couper le genévrier.   

 Les pignons de paille s'envoleront   
 passé le temps des éraflures   
 sous le vent de planèze.   

 Déposez   
 le linge   
 dans la panière d'osier.  
 
 Un bouquet de marguerites, de bleuets et de  coquelicots   
 sur la margelle,   
 le temps est à l'orage.  

 
380

 Клей   
 ніс об скло   
 перекидаючись з однієї ноги на іншу   
 дитина спостерігає за туманом   
 dont les fines gouttelettes     
 captent la lumière   
 живі повітряні кулі   
 devenant coulures vibrantes   
 для прискореного  
 кидати. 
  
 зима плаче   
 dehors un froid sec   
 saisissant les jambes   
 незважаючи на вовняні шкарпетки   
 і вельветові трусики.  
 
 Пройде останній кінь   
 на безлюдній вулиці   
 ahanant   
 димчасті ніздрі   
 грюкаючи вологим тротуаром   
 його підкованих копит. 
  
 У повітрі витає сміливість   
 вершина будівель пестить туман   
 d'au dessus la rue principale   
 où ronfle quelques moteurs toussoteux. 
  
 Виникнення спогадів   
 вписані під шкіру   
 дитина-семафор   
 побачити вогні   
 крізь пухирі моря. 
  
 є пісок    
 в суглобах   
 du passage à niveau   
 obligeant au ralentissement   
 la bête humaine au loin    
 lâchant ses panaches de fumée.   

 Я почую важкий конвой   
 темп на коротких рейках   
 un rythme glacé 
 grimant  le tireté des nuages   
 à la queue leu-leu 
 parsemée des souriantes branches de lilas.    
  
 Маман, йде дощ   
 сніг падає   
 це град.  
 
 Що ми дуже близько до печі.  
 
 Миші гризуть підлогу   
 sous la plaque de tôle de la Shell  
 краплі води кульку    
 на стелі на трубі   
 це конденсат   
 Мама передасть рушник   
 прибитий до мітли.   

 Христос дізнається   
 la couronne d'épines et le vinaigre   
 de ses yeux d'Aubrac   
 à faire tourner la bille bruyante 
 в перевернутій залізній кришці.   


 379